На допомогу батькам

Протидіємо насильству в сім’ї

Найчастіше лише фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами
     Виявляється, насильство – це й ще:
- Погрожування нанесенню собі або іншому тілесних ушкоджень.
- Невиразні погрози типу: „Ти у мене дограєшся!”
- Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти що-небудь.
   - Ламання та знищення особистих речей.
   - Використання лайливих слів, лайка.
   - Приниження, образи, постійне підкреслювання недоліків.
    - Контролювання, обмеження у спілкуванні, стеження.
    - Заборона лягати спати або насильне пробудження
    - Звинувачення у всіх проблемах.
    - Критика думок, почуттів, дій.
    - Поводження з ним/нею як з прислугою.
    - Ігнорування.

Насильством щодо дітей, крім цього вважається:
- Нехтування дитиною.
- Нехтування обов’язками щодо дитини.
- Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання).
- Недостатнє забезпечування дитини наглядом та опікою.
- Втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використовування її з метою шантажу.
 Недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це.
- Використовування алкогольних напоїв(наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями.
- Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО
Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами. Діти бачать, чують, пам’ятають більше, ніж вважають дорослі. 
 Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх – навіть на немовлят – впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство – незалежно від того, направлено воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї – травмує дитину!
Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей? Вони можуть:
- реагувати надто агресивно,
- не визнавати авторитетів,
- бути пасивними чи пригніченими,
- мати вигляд знервованих або заляканих,
- жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми або сонливість тощо.
Які уроки може отримати дитина, що стикається із домашнім насильством?
Насильство – це спосіб розв’язування конфліктів або отримування бажаного. Цю навичку діти переносять в оточуюче  середовище: спочатку у дитячий садок і школу, потім в дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю і на своїх дітей.
Послання у світ…
1.Дорогі батьки, пам’ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.
2.Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.
3.Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
4. Любі мої! Я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене також. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

Як підготувати дитину до дорослого життя?

Ваша дитина хоче Вами пишатися. Зробіть це!
Ваша дитина також хоче, щоб Ви нею пишалися!
     ЖИВІТЬ.  МОДЕЛЮЙТЕ.                 ОБГОВОРЮЙТЕ.
 ЗАОХОЧУЙТЕ. СВЯТКУЙТЕ.

Виховання дисципліни – це не лише зауваження, які ви робите,коли дитина поводиться неналежним чином. Виховання дитини складається з цілісної структури, яка допомагає формувати свідомість, життєвий вибір, вчинки і характер дитини.
Крок 1     Живіть так, як би ви хотіли, щоб жила ваша дитина.
Крок 2     Моделюйте характеристики, звертаючи на них увагу своєї дитини. Сім’ї, що складаються з двох батьків, мають певну перевагу, оскільки один з батьків може звернути увагу дитини на те, як втілює цю рису його супутник життя.
Крок 3      Обговорюйте характеристики з дитиною.

 

Крок 4      Заохочуйте дитину поводитися відповідно до цих характеристик. Спостерігайте, схвалюйте або коректуйте ці спроби.
Крок 5        Святкуйте, відзначаючи моменти самодисципліни вашої дитини, особливо коли вона сама виявляє ініціативу.

10 заповідей для батьків Януша Корчака

10 заповідей для батьків
1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти, або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою!
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.

3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш…
4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш, - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все!
8. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, неуспішною, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки що з тобою.