Методичні рекомендації до написання есе
Час потребує виховання активної особистості, яка вміє не тільки знайти інформацію, а й грамотно, зв’язно, логічно, дохідливо й чітко сформулювати свою думку щодо будь-якого питання. Найбільш вдалим жанром письмової роботи, що сприяє розвитку креативних умінь учнів, є есе. Такий вид роботи в першу чергу спрямований на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, розвитку творчого потенціалу особистостей та продуктивного, критичного їхнього мислення. Залучаючи школярів до написання есе, учитель розвиває їхнє самостійне мислення, навчає чітко й грамотно формулювати власні думки, структурувати інформацію, установлювати причиново-наслідкові зв’язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, удосконалювати стиль письма тощо. «На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора й т.п.» [Нетрадиційні інструменти есе, портфоліо тощо оцінювання навчальних результатів http:/pda. coolreferat. com/id=52021_часть=6].
Есе сприяє розвиткові в учнів соціального та емоційного інтелекту. Для передання особистісного сприйняття світу автор такого твору може наводити приклади, проводити паралелі, добирати аналогії, використовувати різноманітні асоціації, проявити уяву й фантазію. Текст може містити авторські роздуми, ліричні відступи, описи тощо. Більш ефектним є есе, якщо в ньому наявні несподівані повороти думки та непередбачувані висновки.
Таким чином, есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і виражає підкреслено індивідуальну точку зору автора та враження з конкретного приводу чи питання й не претендує на вичерпне та визначальне трактування теми. Завданням есе, на відміну від розповіді, є інформація або пояснення, а не драматичне зображення або переказ якої-небудь життєвої ситуації. Есе досягає своєї мети за допомогою прямого авторського вислову, для чого не вимагається створення ні вигаданих персонажів, ні сюжету, що пов’язує їх. Це твір, який базується на творчому підході людини до розкриття поставленої в початковому тексті завдання, яке необхідно підтверджувати аргументами і фактами.
Як жанр критики та публіцистики, есе передбачає новий, суб’єктивно забарвлений виклад про що-небудь і може мати філософський, історико-біографічний, публіцистичний, літературно-критичний, науково-популярний, белетристичний характер. Його мета полягає в розвитку навичок самостійного творчого мислення та письмового викладу власних думок.
Визначальними рисами есе, як правило, є невеликий обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено суб’єктивному її тлумаченні, довільна композиція, незвичайна манера мислення. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію та лексику. На перший план виступає особистість автора.
Відмінності есе від інших жанрів письмових робіт:
Особливості деяких видів письмових робіт Особливості есе
Твір на літературну темуАналіз художнього твору поєднано з власними роздумами. Учень часто залежний від чужих інтерпретацій тексту, робота зводиться переважно до переказування чужих думок Яскраво виражена авторська позиція. Щоб виразити себе, автор есе наводить багато прикладів, проводить паралелі, добирає аналогії; використовує асоціації, символи, робить непередбачувані висновки, тож виникають несподівані повороти думки
Роздум:строго визначена структура висловлення: теза, аргументи, висновок Вільна композиція.Стилю притаманні легкість, ефект розмови із співбесідником, образність, афористичність
Оповідання:мета – зображення певної події, наявність сюжету й вигаданих або справжніх героїв Мета – інформація чи інтерпретація, інформування про ідеї, пояснення і переконання, а не переказування подій чи ситуацій; немає вигаданих персонажів і сюжету
Реферат:можлива компіляція досить великих уривків з авторських робіт з посиланнями на джерела Ексклюзивна робота, у якій автор висловлює СВОЮ точку зору
Нарис:у центрі – певна подія, яка справила сильне враження на автора У центрі – суб’єктивна точка зору на проблему, подію чи ситуацію, яку автор описує чи аналізує
Побудова есе
Побудова есе – це розкриття теми, яке засноване на класичній системі доказів. Щодо самої композиції є різні думки. Одні джерела зазначають, що такий текст є довільним за формою: «Ефект жанрової свободи створюється відсутністю жорстких композиційно-мовленнєвих схем. Рух думки невимушений, з частими переходами від конкретного до абстрактного, що неминуче розсуває горизонт дослідження в ім’я пошуку істини. Єдність же цілого осягається кожним автором за непрогнозованою схемою, хоча в підсумку можна говорити про композиційно-мовленнєву гармонію, відмінну од інших жанрів» [Балаклицький М. А. Есе як художньо-публіцистичний жанр:http://www-philology. univer.kharkov. ua/katedras/prof sites/ balaklitsky/ balaklitskij_metod.pdf]. Дехто з науковців наполягає на наявності певних обов’язкових елементів есе:
1) вступу, у якому необхідно обґрунтувати вибір теми, правильно сформулювати тезу;
2) основної частини, у якій відбувається розгортання думки щодо порушеної проблеми та подається її аргументація;
3) узагальнення висновків відповідно до теми.
Структура есе
1.Вступ – суть та обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів, пов’язаних логічно й стилістично. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати тезу, яку розкриєте в основній частині. Тут ви повинні погодитися з думкою автора повно чи частково або не погодитися. У вступі фокусується увага на проблематиці есе, ставляться ключові питання. Не зайвим буде вказівка на актуальність (значимість для сучасного суспільства) проблеми есе.
2. Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми та виклад ключового питання. Ця частина передбачає розвиток аргументації та аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних фактів, інших доказів та позицій із цього питання. Основний зміст есе являє собою аналіз початкового
тези-гіпотези, який неможливий без пошуку заперечень, формулювання протилежних точок зору, знаходження парадоксальних рішень, пошуку прикладів із публіцистики, художньої літератури, із досвіду власного життя. Тут мало погодитися або не погодитися з чиєюсь думкою. Необхідно продовжити або доповнити її. Аргументи повинні бути послідовними. Кожна думка має підкріплюватися доказами.
У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один абзац повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений ілюстративним матеріалом.
3. Висновок – узагальнення та аргументація, які підсумовують есе або ще раз вносять пояснення, підкріплюють сенс і значення викладеного в основній частині.
Етапи роботи над есе
1. Вибір теми та визначення проблеми.
Зверніть увагу на точне формулювання теми есе, яка, як правило, формулюється так, що передбачає не одну «правильну» відповідь, а кілька рішень. Виявлення проблеми та її рішення становить основний зміст есе.
Перед початком написання есе, обдумайте його структуру та зміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань стосовно тематики. Формулювання відповідей на них допоможе в написанні основній частині. Намагайтеся відразу визначити стилістику свого майбутнього оповідання. Важливо пам’ятати про те, що чим чіткіше та ясніше буде поставлена проблема, то тим легше підібрати матеріал для неї, тим динамічніше й цікавіше буде написана вами робота.
2. Підбір матеріалу
Як тільки тема стає ясною і сформульована проблема есе, необхідно витратити час на збір матеріалу (книги, статті, Інтернет-ресурси) і його аналіз. Корисно у вільній формі виписати все, що може знадобитися: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, афоризми, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події, тобто записати все, що здається потрібним, цікавим, що стосується теми.
У роботі важливими є докази. Вони бувають двох типів – якісні й кількісні. У першому випадку тезу необхідно підтвердити двома або трьома значущими і вагомими аргументами. А в другому випадку – теза аргументується масою різноманітних прикладів, у такому випадку написаний доказ буде всебічним.
Правильно написане есе потребує різноманітних засобів риторичної техніки. Рекомендується використовувати антитези, повторення, риторичні запитання, вигуки. У будь-якому випадку, використовуючи такі засоби, ви значно підсилите вплив на читача, проте використовувати їх потрібно доцільно і правильно.
3. Робота над чернеткою.
Роботу необхідно починати з чернетки, що дає можливість працювати творчо. Писати тільки на одній його стороні. Поля потрібні, щоб вносити виправлення та доповнення в процесі перечитування та редагування первинного тексту. На звороті аркуша залишається місце для запису цитат, прикладів, що конкретизують думку тощо. Обов’язково потрібно перевірити структуру: чи є логічний зв’язок між абзацами, чи в єдиному стилі написано роботу, чи немає зайвої інформації. Есе повинне вийти коротким і лаконічним. Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів. Знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не надто розмовний. Внесіть до есе нотку оптимізму.
4. Написання есе.
Орієнтовний план есе
1. ВСТУП – один абзац
Використовуйте «пастки» для залучення уваги, такі як: цитата, вірш, питання, роздуми, незвичайні факти, ідей або смішні історії.
Немає необхідності висловлювати в першій пропозиції основну думку.
Уникайте таких фраз, як «Це есе про ...» або «Я збираюся поговорити про...».
2. ОСНОВНА ЧАСТИНА – 2-3 абзаци.
Виражайте свої думки зрозуміло.
Підкріплюйте основні ідеї фактами, роздумами, ідеями, яскравими описами, цитатами або іншою інформацією чи матеріалами, які інтригують і захоплюють увагу читача.
Використовуйте довідкові матеріали, щоб усунути тавтологію.
3. ВИСНОВОК – один абзац.
Продемонструйте вашу позицію щодо порушеної проблеми.
Зробіть узагальнення та аргументацію, яка підсумовує викладене в основній частині.
Технологія підготовки до написання есе
1-й етап. Ознайомлення школярів із жанром есе та вимогами до його створення.
Есе як жанр літературної творчості
Обсяг тексту Від 800 до 1000 слів (ЗНО вимагає 200–250 слів).
Особливості змісту В основу покладено роздуми автора з приводу чогось побаченого, прочитаного або пережитого особисто. Висловлюються погляди автора – його світогляд, думки, почуття, ідеї, висвітлюються моральні (етичні, громадянські тощо) цінності. Над усе цінується самостійність і оригінальність, парадоксальність думок та оцінок. На першому плані – особистість автора.
Особливості композиції Композиція довільна, послідовність викладу спричинена логікою авторських роздумів. Обов’язковою є аргументованість і переконливість. У тексті проводяться паралелі, добираються аналогії, використовуються асоціації. Філософські роздуми поєднано з авторською емоційною оцінкою подій або явищ.
Особливості стилю Стиль – художній або публіцистичний. Емоційність, експресивність, яскрава образність досягаються вживанням метафор, порівнянь, алегоричних і притчевих образів, символів. Коректність у висловленні дискусійних думок.
Особливості мови Розмовна інтонація (безпосередність, невимушеність вислову). Допускається розмовна лексика, що створює враження «живої бесіди» з читачем.Уживання неповних речень, питальних та окличних конструкцій, риторичних звертань, запитань, тверджень, афористичність. Головна вимога - індивідуальність авторського стилю.
Заголовок Заголовок не перебуває в прямій залежності від змісту, він може пояснювати, що стало поштовхом авторських роздумів, передавати почуття, настрій автора тощо.
2- й етап. Ознайомлення зі зразками жанру – як із творами визначних майстрів пера (передовсім через міжпредметні зв’язки – на уроках літератури есе опрацьовують), так і з цікавими учнівськими роботами цього жанру.
3-й етап. Ознайомлення з алгоритмом створення есе (можливо, в традиційній для сучасної школи формі пам’ятки). Практична апробація школярами такого алгоритму в малих групах або парах.
4-й етап. Презентація створеного есе групами (парами).
5-й етап. Колективне обговорення прослуханих есе, визначення типових утруднень у їхньому створенні та шляхів попередження допущених помилок (змістових, мовленнєвих).
6-й етап. Індивідуальна робота учнів над створенням есе.
В основу тексту покладено роздум, спричинений тим, що автор бачить, чує, переживає, що ятрить його душу, на що немає відповіді, а хотілося б, щоб була. Тож завдання есе – зовсім не розповідь про життєву ситуацію, а інформування про спричинені нею ідеї, їхні пояснення, ненав’язливе намагання переконати в чомусь адресата мовлення.
Зрозуміло, есе як вид роботи з української мови не слід змішувати з методичним прийомом розвитку критичного мислення. Суть прийому «написання есе» в такій технології можна сформулювати так: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я про це думаю». Це «вільне» письмо на запропоновану тему, у якому найбільше цінується самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми, дискусійність. Часом у технології критичного мислення цей прийом застосовують як підсумкову рефлексію, коли на усну рефлексію бракує часу.
Щодо есе як виду роботи в курсі вивчення української мови, то цей жанр учнівської творчості має передавати думки автора, його сприйняття ситуації, почуття, народжені в процесі міркування. Це своєрідний «потік інформації», що поєднує філософські роздуми та авторську емоційну оцінку, підкреслено неупереджену. Почуття автора, до речі, неоднозначні, тут виражаються не через штучно приліплені висновки (як це часом робиться у шкільному творі), а природно і логічно. Як у житті. Чудово, якщо есе перетворюється на полеміку автора із самим собою.
Зразок завдання до есе
Спираючись на зміст поданого мікротексту, напишіть есе на тему «Будь-яка проблема – це можливість стати кращим».
Будь-яка проблема – це наявність суперечливої ситуації, питання, що потребують розв’язання. Кожен знаходить різноманітні шляхи їх вирішення. Долаючи випробування, самовдосконалюєшся. Проблема – то завжди можливість змінитись, стати кращим.
Викладіть Ваш погляд на цю проблему. Завдання потребує розгорнутої відповіді в довільній формі. Основні твердження, факти, події викладайте в зручній для Вас структурно-логічній послідовності. Використовуйте найважливішу для розкриття теми інформацію, факти із власного життя, історії, художньої літератури, преси, розповідей інших людей, які найкраще арґументуватимуть Ваші міркування. Сформулюйте висновки.
1. На мою думку, будь-яка проблема – це випробування, а різні люди неоднаково долають їх.
Для одних це змога змінитися на краще, стати сильнішим, упевненішим. Для інших певне випробування долі стає фатальним.Не вірячи у власні сили, вони або й не намагаються розв’язати проблему, або після кількох невдалих спроб занепадають духом, опускають руки, не шукають іншого шляху подолання перешкод.
Прикладом того, як під тягарем нерозв’язаних життєвих проблем людина може поступово деградувати, перетворитися на «пропащу силу», може слугувати герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика Чіпка Вареник. Втративши землю та зневірившись у справедливості влади, Чіпка пішов злочинною дорогою.
Взірцем подолання випробувань долі, загартування характеру є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! – Геть думи сумні!
На прикладі з власного досвіду я переконалася, що людина, гідно долаючи складні проблеми, стає сильнішою, більше вірить у свої сили, глибше відчуває підтримку людей. Так, моя мама, ще не повністю одужавши після аварії, почала вести активний спосіб життя: через півроку повернулася на роботу, до своїх учнів та колег, які їй в усьому допомагали.
Отже, кожна проблема – це можливість змінитись. Якими будуть зміни, залежить у першу чергу від самої людини: якщо вона сильна духом, то зміни будуть на краще, а якщо ж слабка – на гірше.
2. Ми часто стикаємося з проблемами у своєму житті. Дехто може легко впоратись із випробуваннями (бо саме цим і є проблеми), інші, на жаль, занепадають духом і «пливуть за течією». Я переконана, що боротися з труднощами й невдачами потрібно, бо це – стимул і можливість стати кращим.
Через лінощі й слабкодухість люди не розвиваються, а, навпаки, деградують. Так з’являються особи з «тонкими» душами (їх не можна нервувати) та істеричними характерами (кожна проблема – це стрес, тож: «Пожалійте мене! Зробіть усе за мене»). Це неправильно!
Людина мусить і повинна шукати в собі сили, щоб подолати життєві випробування, – тільки так можна вдосконалити себе й довколишній світ.
Людство знає безліч таких прикладів. Взірцем є життя Лесі Українки, яка знаходила мужність протистояти недузі й творити. Завдяки наполегливості, наперекір болю, за свій короткий вік вона встигла зробити стільки, що вистачило б на кількох. Усі Лесині твори насичені внутрішньою силою, яка особливо потужноо струменить із поезії «Contra spem sperо!».
Великим випробуванням для людини є також нерозуміння її близькими. Особливо важко, коли родина не підтримує тебе у втіленні покликання, у дорозі до мети. Катерина Білокур – художниця від Бога – мусила пройти це випробування. Родина не схвалювала її захоплення, мовляв, головне призначення селянки – працювати в полі. Однак вона витримала всі образи, розвивала свій талант і досягла успіху. Її полотна на виставці українського мистецтва в Парижі високо оцінені майстром пензля Пабло Пікассо!
Отже, як бачимо, будь-яка проблема дає нам можливість стати кращими, однак її не можуть реалізувати ледачі й слабкодухі, це під силу тільки сміливим і наполегливим людям, здатним до праці й боротьби.
Методичний коментар: другу ілюстрацію (про життя і творчість К.Білокур) можуть зарахувати як приклад з образотворчого мистецтва (за вимогами написання власного висловлення один приклад має бути з художньої літератури або інших видів мистецтва, а другий – з історії, суспільно-політичних подій чи з власного життєвого досвіду), тому його можуть узагалі не оцінити (0 б.); також через відсутність другого прикладу можуть зняти один бал за логіку й послідовніть викладу (1 б.).
Критерії оцінювання есе
Критерій Змістовий вияв і композиційне оформлення К-сть б.
Теза Сформульовано тезу, яка презентує власну, незмінну впродовж усього викладу позицію щодо порушеної в завданні проблеми 2
У роботі немає вправного формулювання тези, але є речення та ключові слова, що відбивають власний погляд на обговорювану проблему 1
Не формульовано тези. Зміст висловлення свідчить про відсутність власної позиції щодо порушеної проблеми й несформованість того чи іншого погляду на неї. Теза не відповідає запропонованій темі 0
Аргумент 1 Подано розвиток власної думки, наведено доречний і переконливий аргумент (доказ, підстава для обґрунтування, підтвердження висловленої тези), який пов’язує тезу з прикладами 1
Не наведено жодного аргументу для обґрунтування тези або наведений аргумент не є доречним 0
Приклад до аргументу 1 Аргумент підкріплено, проілюстровано принаймні одним розгорнутим, добре поясненим прикладом. Ілюстрація логічно вписується в розвиток доведення, показуючи розуміння того, як міркування стосовно шляхів розв’язання певної проблеми виявляються, підтверджуються в наведеному прикладі 1
Прикладу немає або він не є доречним 0
Аргумент 2 Подано розвиток власної думки, наведено доречний і переконливий аргумент (доказ, підстава для обґрунтування, підтвердження висловленої тези), який пов’язує тезу з прикладами 1
Не наведено жодного аргументу для обґрунтування тези або наведений аргумент не є доречним 0
Приклад до аргументу 2 Аргумент підкріплено, проілюстровано принаймні одним розгорнутим, добре поясненим прикладом. Ілюстрація логічно вписується в розвиток доведення, показуючи розуміння того, як міркування стосовно шляхів розв’язання певної проблеми виявляються, підтверджуються в наведеному прикладі 1
Прикладу немає або він не є доречним 0
Логічність, послідовність Висловлювання демонструє зосередженість на обговорюваній проблемі, цілісний, послідовний і несуперечливий розвиток думки (логічність і послідовність викладу). Заявлена теза послідовно доводиться. Учасник постійно тримає порушену ним проблему у фокусі своєї уваги, не відступаючи вбік. Учасник висловлює думки в певній послідовності, відбирає лексичний матеріал і мовленнєві засоби відповідно до теми й ситуації 2
Помітне відхилення від обговорюваної теми, є порушення логічності, цілісності, послідовності, Робота не структурована за абзацами.
Логіки викладу, цілісності й послідовності думки немає.
Висновок Наприкінці власного висловлювання учасник робить підсумок зі свого доведення, указуючи на те, яку думку (позицію) він урешті тримав у полі зору, коли наводив аргументи й приклади. Висновок відповідає запропонованій темі й органічно випливає зі сформульованої тези, аргументів і прикладів. Висновок є останнім абзацом роботи 2
Висновок лише частково відповідає тезі або не пов'язаний з аргументами та прикладами 1
Висновку немає; висновок не відповідає сформульованій у власному висловлюванні тезі; висновок не пов'язаний з аргументами та прикладами 0
При оцінюванні есе в центрі уваги знаходиться:
* здібність критично та незалежно оцінити наявні дані, точку зору, позицію, аргументи;
* здібність розуміти, оцінювати та встановлювати зв’язки між ключовими моментами проблем та запитань;
* уміння диференціювати протилежні підходи та моделі, застосовуючи їх до емпіричного матеріалу або дискусії з принципових питань;
* здатність до застосування аналітичних підходів, моделей тощо.