Матеріали до уроку. Тема кохання в ліриці О. С. Пушкіна. Своєрідність розкриття теми у творах «До А. П. Керн» («Я пам’ятаю мить чудову…»), «Я вас кохав…»

Анна Петрівна Керн

Анна Петрівна Керн (1800–1879) до заміжжя мала прізвище Полторацька. У 17 років її видали заміж за 52-річного генерала Єрмолая Федоровича Керна. Цей шлюб був нещасливим. Про страждання молодої жінки свідчить її «Щоденник для відпочинку». Наприклад, 2 липня 1820 року Анна зробила в ньому запис: «Яка туга! Це жахливо! Просто не знаю, куди подітися. Уявіть собі моє становище — жодної душі, з якою я могла б поговорити, від читання вже в голові паморочиться, закінчу книгу — і знову одна на білому світі; чоловік або спить, або на навчаннях, або курить. О Боже, зглянься на мене!»

Анна була надзвичайно вродливою жінкою, що приваблювала багатьох чоловіків. Її краса зачарувала й Олександра Пушкіна. Уперше поет побачив Керн 1819 року в Петербурзі, куди вона ненадовго приїхала з батьком і чоловіком. Знайомство відбулося на світському рауті в домі Анниної тітки, Єлизавети Оленіної. Керн супроводжував її двоюрідний брат Олександр Полторацький, приятель Пушкіна. Того вечора поет жартував із красунею, але їй ці жарти видались надто зухвалими.

Друга зустріч поета з Керн відбулася влітку 1825 року в селищі Тригорському, куди Анна завітала до родички Прасковії Осипової (Тригорьске було розташоване неподалік від Михайлівського, де опальний поет відбував заслання). Цього разу Анна вразила Олександра Сергійовича ще більше, ніж у день знайомства. У цьому він зізнався в листі до Анни Петрівни від 25 липня 1825 року: «Ваш приїзд до Тригорського справив на мене враження більш глибоке і болісне, ніж наша зустріч у Оленіних».

Друга зустріч викликала в душі Пушкіна ніжне почуття до Анни, надихнула його на створення найвідомішого вірша «До А. П. Керн» («Я пам’ятаю мить чудову…»).

Узагалі А. Керн була близька до родин багатьої російських літераторів: барона А. Дельвіга, Д. Веневітінова, Ф. Тютчева, І. Тургенєва. Сама Анна Петрівна теж мала літературний дар: вона написала мемуари «Спогади про Пушкіна», «Спогади про Пушкіна, Дельвіга і Глінку», «Три зустрічі з імператором Олександром I».

Анна Олексіївна Оленіна

1829 року Пушкін написав один із найвідоміших віршів про кохання «Я вас кохав...». Він, як вважають літературознавці, присвячений Анні Олексіївні Оленіній, якою поет захопився наприкінці 1828 — на початку 1829 рр.

Анна Олексіївна Оленіна (1808–1888) була дочкою президента Петербурзької академії мистецтв Олексія Миколайовича Оленіна та Єлизавети Марківни, уродженої Полторацької. Цікаво, що по матері вона була двоюрідною сестрою Анни Керн.

Завдяки батькові Анна здобула прекрасну освіту. Сама вона писала: «Батькові я багато чим зобов’язана, від його істинного глибокого знання і мені дещо перепало. У його розмовах, виборі для мене книг і в колі незабутніх наших великих сучасників: Карамзіна, Блудова, Крилова, Гнедича, Пушкіна, Брюллова, Батюшкова, Глінки, Міцкевича, Уткіна, Щедріна та інших — черпала я все, що було на той час кращого».

Анна була музично обдарованою, чудово співала, створила музику до думи К. Рилєєва «Смерть Єрмака».

Знайомство Анни з Пушкіним відбулося наприкінці 1810-х років, коли поет був частим гостем у будинку Оленіних — тогочасному центрі літературного й мистецького життя Петербурга. Але зближення поета й дівчини відбулося пізніше, коли в травні 1827 року Пушкін повернувся з семирічного заслання. Поет часто відвідував Оленіних, був другом цієї родини.

Інформація про те, що вірш «Я вас кохав…» присвячений Оленіній, пішла від онуки Анни Олексіївни, Ольги Миколаївни Оом, яка стверджувала, що твір був написаний в альбомі бабусі рукою Пушкіна. Під текстом були вказані дві дати: 1829 і 1833 з поміткою «plusqueparfait — давно минуле». На жаль, альбом не зберігся, і питання про адресата вірша залишається відкритим.

Ерік Вольф Сігел  

Ерік Вольф Сіґел народився в родині рабина у 1937 році. Закінчив Гарвардський університет у 1958 році. У 1967 році створив для групи Бітлз сценарій анімаційного фільму «Жовтий підводний човен», за рік – роман «Комедія Плавта».

У 1969 році написав повість про романтичне кохання гарвардського студента і студентки Редкліффа. Повість не викликала цікавості видавця. Тому за пропозицією свого літературного агента Луїса Уоллеса письменник переробив твір у сценарій, який придбала кіностудія «Paramount Pictures». У 1970 році вийшов у прокат художній фільм «Історія кохання», в якому головні ролі зіграли Райан О’Ніл та Елі Макгроу. Після початку зйомок продюсер фільму несподівано запропонував Сіґелу переробити сценарій на роман. Спочатку Сіґел опублікував його в журналі для домогосподарок «Ледіз Хоум Джорнал» як розважальний твір без особливих літературних претензій. Спочатку роман прочитали жіночки середнього віку і засипали часопис вдячними відгуками. Після виступу Сіґела на телебаченні книгою зацікавилась і молодь. «Історія одного кохання» надійшла у продаж окремою книгою ще до прем’єри фільму, стала бестселером і підігріла інтерес до кінофільму. В результаті вона була перекладена 33 мовами. У 1971 році вийшло продовження – «Історія Олівера», яке теж екранізовано.

Критики і колеги-письменники «Історію одного кохання» дружно піддали цькуванню. Члени журі Національної книжкової премії пригрозили відставкою, якщо книга Сіґела не буде знята з конкурсу на кращий роман року (в результаті номінація була відкликана). Ерік Сіґел викладав античну літературу у Гарвардському, Єльському і Принстонському університетах. Але науковці вважали неприпустимим змішування античних досліджень і сентиментальної романістики, звинуватили автора у несерйозності,  йому відмовили від кафедри в Єлі, і він працював у якості запрошеного професора різними американськими і європейськими університетами, поки не осів у Оксфорді.

Е.Сіґел – автор книг «Зберігаючи віру», «Тільки кохання», «Лікарі», «Премії», «Однокурсники», всього 11 романів, що претендують на панорамування американського життя 60-70-х років. Деякі з його пізніх романів навіть ставали бестселерами, три з них екранізувалися. Однак для більшості читачів Сіґел так і залишився автором улюбленої книги – про дівчину, що любила Баха, Моцарта, «Бітлз» і Олівера Берретта.

Останні 25 років життя потерпав на хворобу Паркінсона, помер у січні 2010 року в Лондоні. Похований на одному з кладовищ столиці Англії.

Цікаво знати. Фільм, що вийшов услід за книгою, врятував студію «Парамаунт Пікчерз», що знаходилася на межі банкрутства: вкладені у виробництво два мільйони повернулися двомастами мільйонами прибутку і семи номінаціями на «Оскар», включаючи сценарну для Сіґела. Фільм Артура Гіллера «Історія кохання» став лідером прокату у 1970 році, але отримав лише одного Оскара – за музику, автором якої є Френсіс Лей. Музична тема твору набула світової популярності. З моменту виходу на екрани «Історія кохання» регулярно включається до списків найромантичніших фільмів.

  Творчість Е.Сіґела знаходиться на межі серйозної і масової літератури, її не можна однозначно назвати класикою американської літератури. Критики вважають її швидше не літературним, а соціальним явищем. Президент Ніксон в інавгураційній промові закликав дати американцям, у першу чергу молоді, нову позитивну програму, яка б об’єднала американське суспільство. Сіґел чітко вловив стан суспільства, його запити та подав Америці ідею повернення до вічних цінностей життя. «Історія одного кохання» появилась вчасно – читач втомився від війни, соціальної напруги, економічних проблем і модерністської елітарної творчості. Книга Сіґела співпала з очікуваннями «мовчазної більшості», яка не погоджувалася з шляхом хіппі, шляхом радикалів і терористів, і створила позитивний ідеал, відродила віру в «американську мрію» як стиль життя.

Однак, якби твір не мав ознак художності, він не став би ніколи популярним.

  Елітарні твори (від франц. еlitе — краще, добірне) вирізняються інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності; часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти.

Масова література – один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література). Масова література – це розважальні й дидактичні твори, які друкуються великими накладами і є складовою «індустрії культури». Використовуючи стереотипи масової свідомості, а також примітизуючи художні відкриття «високої» літератури, такі твори передбачають спрощене, комфортне читання. Їх типові ознаки – пригодницький або романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку і часто щасливий фінал – «хепі-енд». До масової літератури належать бульварні, любовні, детективні, кримінальні романи (бойовики), жанри коміксу, трилеру, фантастичні романи, фентезі. Така література поширилася у ХХ столітті, але існувала й рініше. Згадаємо хоча б «Дон Кіхота», який зруйнував жанр масової тоді літератури – лицарський роман. Тож здавна масова література запозичує теми, сюжети, образи класичних творів.

Евристична бесіда за змістом твору

–  Хто є головними героями повісті Еріка Сіґела? (Студент Гарвардського університету – Олівер Берретт і студенка жіночого коледжу Редкліфф – Дженніфер Кавіллері)

–  Яким є соціальний статус героїв? (Олівер – син мільйонера, нащадок старовинної аристократичної родини, Дженніфер – дочка незаможного італійського емігранта –пекаря, який виховував дочку самотужки, мати загинула в автокатастрофі).

–  Від імені кого ведеться розповідь? (Олівер розповідає про історію свого кохання до

Дженні).

–  Про що дізнаються читачі в експозиції твору? (Про завчасну смерть молодої дівчини (дожила до 25 років), «яка була вродливою, розумною, любила Моцарта, Баха, бітлів і Олівера).

–  Які почуття і  думки викликав у вас такий початок повісті?

–  Де відбулося знайомство молодих героїв? (У бібліотеці Редкліффа.).

–  Якою спочатку бачить дівчину Олівер? («В окулярах, учена мишка», «надлюдина в спідниці»).

–  Як ви розцінюєте розмову – двобій між Дженні і Олівером? Чи не здається вам їхній лексикон занадто грубим? (Молоді люди змагаються у дотепності і використовують студентський сленг. Але, судячи з гостроти їхньої розмови, героям уже не байдуже один до одного).

–  Як надалі розвиваються стосунки Дженні та Олівера? (Спочатку словесна перемога за Дженніфер, але юнак ставить собі завдання – «отримати перемогу над цією кусючкою». Він запрошує Дженні на  хокейний матч із своєю участю).

–  Що несподівано сам для себе відкриває під час матчу Олівер? (Для нього важливо те, що серед вболівальників  знаходиться Дженніфер, саме її підтримка допомогла Оллі та його команді отримати перемогу в матчі).

–  Які події доводять, що і Дженні не байдуже до Олівера? (Дівчина довго чекає юнака після матчу, хоча дуже змерзла, студенти разом ідуть у гуртожиток і вперше цілуються).

–  Чому Олівер не хизується перед друзями своєю перемогою над Дженніфер і нічого не розповідає друзям про свої стосунки з дівчиною? (Кохання до Дженніфер справжнє і глибоке, тому все, що стосується  двох закоханих не виноситься назагал. Це не чергова інтрижка, що скоро закінчиться).

–  Яка подія пришвидшила рішення Олівера одружитися на Дженніфер?  (Дженні як краща випускниця отримала пропозицію продовжити навчання в Парижі, і Олівер злякався, що може її втратити назавжди.)

Читання в особах уривка з повісті від слів «На цей концерт у Данстер–хаусі я йшов сам, без Дженні»… до слів «Мовчки. Бо, зрештою, все, що треба було сказано». (Розділ 6).

–  Чому, попри сильне почуття до Олівера, Дженні вирішила поїхати до Парижу на навчання? (Дівчина не вірила у майбутнє з сином мільйонера через соціальну нерівність між закоханими).

–  Доведіть, що цей діалог – один кульмінаційних моментів у творі.

–  Як поставилися батьки Олівера і Дженні до їхнього рішення одружитися? (Батько Дженніфер – прихильно, бажає їм щастя. Батько Олівера після невдалої спроби вмовити сина не квапитися з одруженням відмовляє Оліверу у грошовій підтримці).

–  Що перемагає: меркантильні інтереси чи кохання?

Перегляд епізоду з фільму «Історія кохання»: «Сцена одруження Олівера і Дженніфер в університеті».

–  Яке склалося у вас враження після перегляду цього епізоду? Що незвичайного ви помітили  у церемонії одруження молодят?

–  На які жертви й обмеження прийшлось піти Оліверу і Дженні через одруження без благословення Берретта ІІІ? (Дженні після закінчення коледжу працює в приватній школі, молодята працюють під час літніх канікул, вони живуть у дешевій незатишній квартирі у кварталі для бідних. Закохані економлять на відвідуванні кіно, концертів, не запрошують до себе гостей і не ходять у гості самі, Дженніфер виконує усю домашню роботу).

–  Чому Оліверу було відмовлено у стипендії, а Дженні платять лише мінімальну зарплатню? (Заступник ректора Томпсон не бажає погіршувати стосунки з мільйонером Барреттом ІІІ і засуджує Олівера за конфлікт з батьком. Директриса приватної школи, де працює Дженні, економить на її зарплатні, тому що в дівчини багатий свекор і начальниця робить вигляд, що не вірить у скрутні обставини подружжя).

–  Як довго приходиться молодим людям жити у таких складних умовах? (Три роки).

–  Чи вплинули матеріальні негаразди на стосунки між молодятами, чи не охололо їхнє кохання? (Життєві труднощі лише посилили кохання Олівера і Дженніфер: вони не можуть  один без одного прожити і дня).

–  Як розвиваються події після закінчення Олівером університету? (Юнак отримує диплом з відзнакою, а зрештою і гарну роботу, матеріальна скрута для молодят позаду).

–  Про що тепер мріє молоде подружжя? (Герої повісті мріють про народження сина).

–  Який удар долі чекав на закоханих після медичного обстеження? (З’ясувалося, що Дженні невиліковно хвора, вона помирає).

–  Як проявляється мужність Олівера після отримання жахливої звістки? (Хлопець робить усе, щоб останні дні життя Дженніфер були щасливими, а коли дівчина потрапляє у лікарню, Олівер тимчасово залишає роботу і просить лікарів зробити усе, щоб полегшити, її страждання, не рахуючись із грошима).

–  Які почуття викликає у читачів трагічний фінал твору?

Проблематика твору

• Стосунки батьків і дітей,
• стосунки молодої родини, їхнє щире віддане кохання і вірність,
• життя і смерть,
• проблема морального вибор

Прототипи героїв роману

  Популярність роману спонукала читачів та критиків шукати прототипи головних героїв. У 1998 році з’явилася чутка, що молода закохана пара – студент Гарварду і майбутній юрист Олівер Берретт IV і студентка музичного коледжу Дженніфер Кавіллері – були «списані» з віце-президента США Альберта Гора і його дружини Тіппер Гор.  Насправді Сіґел образ Олівера Беррета лише частково списав зі свого знайомого по Гарварду, студента Ела Гора, сина сенатора, але за характером герой став майже точною копією Томмі Лі Джонса, поета і актора з Техасу, який жив разом з Гором в одній кімнаті гуртожитку. Хоча Ерік Сіґел ніколи особливо на про дівчину, яка надихнула його на створення образу Дженні, не поширювався, в 1971 році у великому інтерв’ю італійському журналу Oggi він зізнався, що прототипом «Дженні Кавіллеррі стала Дженнет Сассман». Він розповів про свої романтичні переживання, пов’язані з «Дженні»: «Коли ти втрачаєш кохану жінку, для тебе все закінчується – і не важливо, йде вона до іншого або вмирає. Ти залишаєшся один. Саме в той момент у мене і з’явилася ідея написати «Історію кохання». Саме тому в книзі головна героїня, Дженніфер, вмирає – бо для мене вона померла.»

Насправді Дженні Сассман, в яку був закоханий Ерік Сіґел, не відповіла йому на почуття, поїхала до Франції навчатися музики, а коли повернулася, вийшла заміж за друга свого дитинства, народила трьох дітей, з чоловіком розлучилась, коли діти виросли, вдруге заміж не вийшла і живе й досі в Нью-Йорку. З поваги до Дженет та її чоловіка Сіґел не виносив історію своєї любові на публіку, поки Дженнет Сассман сама не повідомила, що вона й була «справжньою» Дженні, про неї написали найвідоміші американські газети й журнали, а Опра Вінфрі навіть зробила про неї передачу.

                                Дослідження проблематики твору

  В історії кохання  Олівера Барретта і Дженіфер Кавіллері не останню роль зіграли  їхні стосунки з батьками. Чому так по-різному герої твору Е.Сіґела ставляться до своїх батьків? Чому намагання Дженні помирити батька і сина терплять поразку? Чому лише фатальні події примирили Барретта ІІІ і Барретта ІV? На всі ці запитання є відповіді у тексті твору. 

–  Чому Олівер не може порозумітися з батьками? (Він засуджує своїх пращурів-аристократів і батька за снобізм, клановість, зверхнє ставлення до інших соціальних прошарків суспільства. Вважає, що батьки «намагаються  запрограмувати  його за Кодексом Барреттів» на  заздалегідь запланований шлях життя, хоче бути самим собою, а не лялькою на шворках у руках батьків, не бажає ставити після власного прізвища числівник ІV. У нього справжня війна з батьком, Олівер не бажає  жодного втручання у своє життя Барретта ІІІ. А ще впливає його звичка «бути першим»).

–  Яка деталь говорить про відчуження батька і сина? (Звертання до батька «сер».)

–  Чи правий Олівер, стверджуючи, що його батько має камінне серце?

–  Що думає Олівер з приводу того, що Дженні не підтримує його ворожнечі з батьком? Знайдіть відповідну цитату в творі. («Я  вперше усвідомив глибину безодні поміж моїм та її  вихованням… І ніщо в світі не могло  б переконати її в іншому» (Розд. 4.)

–  Який художній прийом використовує  письменник для зображення різних умов виховання героїв твору і їхнього ставлення до своїх батьків? (Прийом контрасту).

–  Коли все ж таки Олівер прийшов до батька, попри твердження, «що ніколи не говоритиме з Берреттом ІІІ і прийде до нього хіба тоді, коли в пеклі стане прохолодно»? (Коли потрібні були гроші на лікування Дженнні).

–  Чи пішов би на це Олівер заради себе самого? Так? Ні? Відповідь обґрунтуйте.

–  Які зміни у зовнішності батька помітив Олівер? Про що це свідчить? (Батько постарів, він блідий, його волосся порідшало. Він тяжко переживав розрив із сином).

–  Який вчинок Оліверового батька свідчить, що він бажає добра синові та його обраниці? (Приїхав зразу ж, дізнавшись про хворобу Дженні, щоб допомогти).

–  Чи можна сказати, що батько Олівера винуватий в конфлікті й відвернувся від сина? (Ні, батько відвідує усі матчі Олівера, вболіває за нього, таємно від сина присутній на врученні тому диплома. Йому не жаль грошей для нього, але він прагне виховати в синові самостійність та відповідальність за родину, яку той хоче створити. Підозрюючи, що одружитися з дівчиною не їхнього кола (яка, до речі, сподобалась батькові), син хоче не так з любові, як назло йому, Берретт-старший просить сина зачекати з одруженням до закінчення університету. Щоб перевірити справжність кохання дівчини, яка могла виявитися «мисливицею за багатством», він відмовляється фінансувати сина у випадку одруження. Запрошення на ювілей теж було щирим).

–  Які ще розбіжності у поглядах на життя виникають між батьками і дітьми в романі Е.Сіґела? (Діти – атеїсти засмучують Філа Кавіллері, коли відмовляються від вінчання у церкві).

Проблема любові й відданості у творі

– Яким є життя молодого подружжя? Що допомагає їм долати труднощі? (Молода родина фактично виживає, але не здається. Рятує їх кохання і почуття гумору).

– Чи були конфлікти між молодим подружжям, з якого приводу?

–  Коли жартівливо-дошкульний «двобій» між Олівером і Дженні переріс у серйозний конфлікт? (Коли Олівер відмовляється їхати на святкування батьківського ювілею, хоча і отримав від нього офіційне запрошення).

–  Які аргументи висуває Дженні, щоб вмовити чоловіка поїхати на урочисту подію? («Оллі, він подає тобі руку … Чи ти хочеш, щоб він приліз до тебе навколішках? 60 років – це тобі не жарт. Коли ти надумаєш врешті помиритися з ним, його може й на світі не буде. Твій батько любить тебе, Олівере! …Йому боляче, Олівере! Як ти можеш сидіти, знаючи, що батькове серце спливає кров’ю?»).

–  Яку останню спробу зробила дівчина, щоб помирити сина з батьком? (Просила помиритися з батьком заради неї самої, а Берретту ІV, проти волі чоловіка, сказала по телефону, що Олівер його «його по-своєму любить»).

–  Як сприйняв ці слова Олівер? Чим закінчився цей діалог молодого подружжя? (Розлючений Олівер розбиває телефон, а Дженні іде з дому. Олівер до пізньої ночі шукає кохану, він переживає та жалкує про свій вчинок).

–  Що сказала Дженні у відповідь на вибачення чоловіка? (Не треба, Оллі, кохання – це коли ні про що не шкодуєш).

–  Яким чином Олівер довів свою любов та відданість коханій? (Він залишив престижну роботу, щоб бути поряд з хворою дружиною, переступив через власну гордість і попросив фінансової допомоги у батька.) 

 Проблема життя та смерті в романі

Відомому норвезькому драматургу Генріху Ібсену належать слова: «Перед любов’ю безсилі жах і морок смерті». Ці слова – чудова ілюстрація до історії кохання героїв повісті Е.Сіґела. У книзі багато світлих сцен, дотепних жартів, розмов про музику, спорт, книжки, класичну поезію – все це життя у його повноті й красі. Проте, людина смертна, а ми не завжди готові до втрати близьких нам людей.  В таких випадках потрібна неабияка мужність. Дженні вже пережила смерть матері, вона попереджає Олівера, що не варто зволікати примиритися з батьком, бо «60 років – це не жарт!» А в цей час вже прогресує смертельна хвороба дівчини, про яку вона навіть не здогадується. Тепер, коли Дженні стоїть на порозі смерті, їй та Оліверу, як ніколи, потрібні мужність і сила волі.

–  Чи відчувала дівчина, що рано піде з життя? (Ні, вона радіє життю, вчиться, працює, долає труднощі, плекає плани на майбутнє, хоче народити дитину).

–  Яка деталь свідчить про те, що молодята взагалі не думали про смерть і хвороби? (На момент хвороби Дженні не мала медичного страхування, до речі, як не мав його і Олівер. В Америці без такого страхування людина фактично приречена, бо лікування надзвичайно дороге, навіть працюючим його оплатити дуже важко, лише прийом і консультація у лікаря коштують кількасот доларів).

–  Як Олівер сприйняв звістку про смертельну хворобу дружини? А як на неї відреагувала сама Дженні? Хто з них виявився більш мужнім?

–  Коли Олівер згадав про Бога і звернувся до нього про допомогу? (Хвороба коханої примусила юнака думати про Бога і дякувати йому за те, що коли він прокидається вранці, то усе ще бачить Дженніфер поряд з собою).

–  Чому Дженні дає згоду на католицьку відправу після її смерті? (Вона розуміє, що батькові, який уже втратив дружину, буде легше змиритися з втратою єдиної дочки).

–  Чому навчила раптова смерть коханої Олівера Берретта? (Цінувати своїх близьких, він мириться з батьком, плаче в його обіймах після смерті Дженні).

 «Проблематика роману «Історія одного кохання».

Соціальні проблеми

Морально-етичні проблеми

Психологічні проблеми

Філософські проблеми

Багатство-бідність.

Протистояння різних університетів.

Національне питання: Олівера при влаштуванні на роботу обрали, бо він серед кращих – єдиний не єврей; італійські емігранти як соціальні «нулі»

Відповідальність за того, з ким пов’язав своє життя.

Стосунки з батьками.

Любов і відданість.

Проблема вибору і відповідальності за вибір.

Хвороба близької людини і неможливість їй допомогти.

Залежність від бідності.

Життя і смерть. Людське щастя.

Що таке «правильне життя»?

Віра в Бога.

Проблема стосунків із батьками

 «Історія одного кохання»

Автор: Іллютченко Лариса Григорівна, учитель Ямпільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Ямпільського районної ради Сумської області

Тема. Ерік Вольф Сігел. «Історія одного кохання». Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі

Мета:

навчальна: продовжити роботу над змістом твору, навчити бачити проблеми твору, розмірковувати над ними, робити правильні висновки; ознайомити учнів з поняттям «рецензія»;

розвивальна: розвивати навички аналізу прозових творів, компаративного аналізу; розвивати логічне мислення, навички аналізу поведінки та вчинків героїв, вміння робити висновки та відстоювати свою точку зору; розвивати творчі здібності учнів;

виховна: виховувати почуття любові, поваги, взаєморозуміння, вміння знаходити компроміс у життєвих негараздах

Тип уроку: комбінований.

Наочність та ТЗН: мультимедійна система, супроводжуюча мультимедійна презентація уроку, колаж «Ерік Сігел», відеофільми «Е. Асадов «Я в глазах твоих утону…», «Притча про щастя», «Фрагменти фільму «Love Story», фрейма «Автор. Який він є?», дидактичний матеріал (рецензія та твір), учнівський проект «Прототип головної героїні твору Е. Сігела «Історія одного кохання»

Епіграф: Кохання – це коли не треба говорити «пробач» (Ерік Сігел «Історія одного кохання»)

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент (1 хв.)

Учитель.Шановні учні! Я сьогодні трохи хвилююся. Хочу обговорити з вами дуже важливі питання, відповісти на які, здавалося б, легко, але насправді – складно. Дуже хочу, аби наш урок був вдалим. Бажаю вам і собі успіхів.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв.)

Перегляд відеоролика «Вірш Е.Асадова «Я в глазах твоих утону…»

Учитель. Отже, сьогодні ми з вами поговоримо про кохання, кохання – коли не треба говорити «пробач».

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку (2 хв.)

Учитель.На минулому уроці ми з вами розпочали знайомство з дуже цікавим твором, який має дивну історією і велику кількість відзнак. Сьогодні ми перегорнемо сторінки цієї книги і поміркуємо над ними.  

Учні записують тему уроку. Самостійно формулюють завдання уроку. 

ІV. Актуалізація опорних знань (15 хв.).

Учитель. Але перш, ніж ми почнемо з’ясовувати ці питання, давайте пригадаємо все те, що ми обговорювала на минулому уроці.

1.     Заповнення фрейми «Автор. Хто він?» (учні заповнюють за ключовими словами найважливіші відомості про автора твору) 

2.     Колаж «Ерік Сігел».(Індивідуальне завдання для учнів з середнім та початковим рівнем навчальних досягнень з літератури).Учні складають колаж із запропонованих малюнків для складання загального портрету автора повісті «Історія одного кохання».

3.     Фронтальне опитування  

vВизначте жанр твору Еріка Сігала.

Очікувані відповіді.

Жанр твору Еріка Сігела – кінороман. Кінороманом називають сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, вводяться ліричні відступи, граматичний теперішній час змінюється минулим тощо). У 1969 році Ерік Сігел написав роман про любов студента Гарварду і студентки Редкліффського коледжу, яка вмирає у фіналі від раку. Роман Сігела не викликав цікавості видавців, і літературний агент автора запропонував йому написати на його основі сценарій, який придбала кіностудія Paramount Pictures. Фільм «Історія любові» (Love Story, режисер Артур Гіллер) за сценарієм Сігала вийшов на екрани 1970 року. Картина, головні ролі в якій зіграли Райан О'Ніл і Елі Макгроу, стала лідером прокату 1971 рокуі була номінована на 7 премій «Оскар», у тому числі за найкращий сценарій, проте отримала лише одну нагороду – за музику (автор – Френсіс Лей, музична тема з фільму набула світової популярності). Після початку зйомок Paramount Pictures запропонувала Сігалу знов переробити сценарій на роман. Книга «Історія любові», що надійшла у продаж до прем'єри фільму, стала бестселером в США і була перекладена 33 мовами (в тому числі українською – переклад був опублікований у журналі «Всесвіт»).

vЩо таке бестселер?

Очікувані відповіді.

Бестселер (з англ. bestseller — той, що добре продається) – популярна книжка, яка потрапила до списку тих, які найбільше продаються.Термін «бестселер» не визначає літературної якості твору, він лише говорить про його велику популярність.

vСформулюйте тему твору.

Очікувані відповіді.

Розповідь про зворушливе справжнє кохання студента, сина мільйонера, до дочки бідного італійського емігранта. Він заради нього пішов на конфлікт з родиною, а вона пожертвувала своєю мрією.

4.     Перегляд буктрейлерів до твору (перевірка творчого домашнього завдання). 

ІV. Формування вмінь і навичок (20 хв.)

1.     Бесіда з елементами дискусії

Учитель.Отже, у творі описана історія кохання юнака і дівчини. І немає в цій книзі ніякої вульгарності і немає зайвої сентиментальності, просто любов, ніжність, надії і взаємна підтримка двох люблячих людей. Ця любов допомагає їм пройти через сварки з батьками, класові відмінності, бідність, але .. виявляється безсила перед смертельною хворобою дівчини.

Чим можна пояснити таку шалену популярність твору?

Очікувані відповіді.

Простота сюжету. Історія близька для всіх. Схематичність образів,які схожі на всіх і на кожного. Проста мова. Відсутність натуралізму. Актуальність тематики.

Назвіть проблематику твору

Очікувані відповіді.

Батьки і діти, життя і смерть, щире віддане кохання, проблема морального вибору.

Доведіть, що сюжет твору дуже простий.

Очікувані відповіді.

Вони зустрілися випадково – майбутній юрист, один з кращих в Гарварді, і студентка музичного коледжу, примхлива і взагалі дуже вже розумна для дівчини. Вони познайомилися, закохалися, одружилися, стали жити. Іноді сварилися. Мріяли про дітей, але життя розсудило інакше. Звичайна історія. Вічна як світ.

Схарактеризуйте образи головних героїв, використавши прийом «Кола Вена».

Я ви гадаєте, чи змогло б щось, окрім смерті, розлучити Олівера і Дженніфер?

Очікувані відповіді.

Ні, вони занадто кохали один одного. Могли заради один одного пожертвувати найважливішими речами у своєму житті. Всі негаразди, які випадали на їхню долю, вони долали разом. Підтримували один одного. І знали, що кохання – це коли не треба говорити «пробач».

***

– Эй, – окликнул я. – Ты хочешь взять с собой что-нибудь особенное?

– А? Нет. – Она покачала головой, потом, словно вспомнив, добавила: – Тебя.

***

– Я люблю тебя не просто так.

– В каком смысле?

– Я ОЧЕНЬ люблю тебя.

***

И у нас есть совсем немного времени, чтобы показать, как мы любим.

2.     Перегляд фрагментів фільму «Love Story».

3.     Прототипи героїв твору.

Учитель.Тож письменнику, одержимому ідеєю створення благородних героїв, доводиться вигадувати сюжети і щось запозичувати з власного життя, а щось із життя знайомих. У нас сьогодні на уроці присутні учні, які точно знають з кого писав Ерік Сігел своїх героїв.

Презентація домашнього міні-проекту

«Прототип головної героїні роману Е.Сігела «Історія одного кохання»

4.     Знайомство з терміном «рецензія». (За наявності доступу до мережі Інтернет, можна надати можливість учням знайти визначення поняття самостійно).

Учні записують визначення поняття в словники/зошити. 

Реце́нзія (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review – огляд, оцінка) – відгук, розбір та оцінка художнього (літературного, театрального, музичного, кінематографічного та ін.), наукового або науково-популярного твору; жанр літературної критики та газетно-журнальної публіцистики

Учитель. Необхідно показувати твір, що рецензується, так, щоб стала зрозумілою його тема, ідейна спрямованість, характер героїв, зміст вчинків, їхній настрій, позиція автора. Також потрібно відзначити художні особливості твору (вистави, фільму…), особливості його композиції, авторського стилю, вказати позитивні сторони твору, відзначити недоліки.Рецензія відрізняється від відгуку або есе як за змістом, так і за формою. Зміст рецензії – це аналіз твору; зміст відгуку – це загальна оцінка твору; зміст есе – це враження та роздуми автора, які викликані сприйняттям теми твору. Більш жорсткі вимоги пред’являють і до форми рецензії. На відміну від відгуку або есе, вона пишеться завжди за певним планом. У рецензії використовуються деякі стандартні мовленнєві звороти, які забезпечують зв’язність та логічність викладу:

– оцінюючи роботу в цілому;

– в цілому можна сказати;

– наприкінці хочеться відзначити;

– на початку статті (нарису, вистави…) повідомляється (викладаються факти, розповідається про…)

5.     Визначити жанр запропонованого тексту(уривок статті Аділова Ш.Р. «Проза Е.Сігела як «прикордонне явище» в літературі США ІІ половини ХХ століття»).

Кажуть, Сігел написав цю книгу на спір. І оскільки писав не заради творчості, а заради суперечки, написав її швидко. Написав на спір, а вийшов шедевр. Це історія про просту пару, чия любов була настільки справжньою, що він заради неї пішов на конфлікт з сім'єю, а вона заради нього відмовилася від своєї мрії побачити Париж. Так, вона померла, так і не побачивши Париж, про який мріяла, скільки себе пам’ятала, але чи це найцінніше в житті?

І знову щось заворушилося в мене всередині, підібравшись так близько до горла, що неможливо навіть було відповісти «о'кэй». Я мовчки дивився на Дженні.

– Та біс з ним, з цим Парижем, –раптово вимовила вона.

– А? Що?

– І з Парижем, і з музикою, і з усією іншою нісенітницею. Думаєш, ти мене всього цього позбавив?Так мені наплювати на все це. Ти що, не віриш?

– Так, не вірю, – чесно зізнався я.

– Тоді забирайся звідси. Нічого тобі робити у мого чортова смертного одра. Вона не жартувала. Я знав, коли Дженні говорить щось всерйоз. І я купив дозвіл залишитися, збрехавши:

– Я тобі вірю.

– Так-то краще.

Це книга пройнята справжньою теплотою і ніжністю, і сміхом, і сльозами – всім тим людським, що відбувається з нами постійно, щодня. Я звичайно не люблю історії про кохання, але цю книгу неможливо не любити.Вона сповнена гумору та іронії, жартів на двох і підколів.

– Олівер, ти точно завалишся на іспиті, якщо будеш тільки дивитися, як я займаюся.

– А я не дивлюся, як ти займаєшся, Я сам займаюся.

– Нісенітниця собача. Ти розглядаєш мої ноги.

– Ну, тільки іноді. Між главами.

– щось у цій книжці дивно короткі глави.

– Послухай, жертва нарцисизму, не така вже ти красуня!

– Звичайно, ні.Але що я можу зробити, якщо ти мене такою уявляєш?

Це книга про прощення і уроки життя. І про любові – до дівчини, до життя, до батьків. Про любов всепоглинаючу, яка виходить за рамки ВІН-ВОНА.

– Олівер, – квапливо промовив мій батько.

– Я хочу допомогти.

– Дженні померла, – відповів я.

– Прости, – майже беззвучно прошепотів батько.

Не знаю чому, але я раптом повторив те, що одного разу, давним-давно, почув з вуст чудової дівчини, тепер уже мертвої.

– Любов – це коли не потрібно говорити «пробач». А потім я зробив те, чого ніколи не робив в присутності батька, і вже тим більше в його обіймах. Я заплакав.

Ця книга, яку варто перечитувати, пам'ятати, що світ на двох – це завжди особистий світ. Завжди унікальний. І завжди справжній.Дивно, як така мініатюрна штучка викликає стільки емоцій. Вона приносить усмішку і тепло, а разом з тим усвідомлення того, яке кінцеве наше життя.

Це найкраща книга про кохання. Тому що любов складається з таких мініатюрних складових, що простіше підкувати блоху, ніж підробити любов ...

Очікувані відповіді.

Це рецензія, оскільки в наявності аналіз тексту, його проблематики, мови, ідейної спрямованості.

V.Підсумки уроку. Оцінювання (2 хв.)

Учитель.Незважаючи на трагічний кінець, ця книга змусить повірити в реальну любов. Ця книга як приклад того ЯК треба любити і ЩО робити з цією любов'ю. Коли скептики говорять, що ідеальних пар не буває, бо це романтичний міф, смію заперечити, що в житті такі пари є. Хоч і не такі яскраві, як у літературі чи в кінематографі, бо життя – це все-таки не література, воно складніше й заплутаніше за найскладніший роман. Тому сучасні Ромео і Джульєтти, Олівери та Дженні ходять серед нас, ревнують, страждають і переживають великі пристрасті. Та їхні пристрасті недоступні для сторонніх очей, як усе глибоко інтимне, сховане від чужих поглядів.

Як і будь-яка книга, цей твір навчає нас цінувати своє життя, ловити в ньому кожну мить, кожну секунду проживати із задоволенням та з користю. Бо інакше, може бути занадто пізно щось сказати, зробити, запропонувати… 

VІ.Домашнє завдання (1,5 хв.). 

vСкласти рецензію на твір Е.Сігела «Історія одного кохання».

vЗавдання творчого характеру (за вибором і бажанням учнів):

1.     Прочитати твір Е.Сігела «Історія Олівера».

2.     Написати есе «Кохання – коли не треба говорити «пробач». 

VІІ. Рефлексія (1,5 хв.)

Притча про щастя. 

КОНСПЕКТИ УРОКІВ З ВИВЧЕННЯ ПОВІСТІ

М.О. БУЛГАКОВА "СОБАЧЕ СЕРЦЕ"

УРОК №54

ТЕМА: ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА ОПАНАСОВИЧА БУЛГАКОВА. УКРАЇНСЬКІ СТОРІНКИ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА. ЗНАЙОМСТВО З ПОВІСТЮ БУЛГАКОВА «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»: СЮЖЕТ І ОПОВІДНА СИСТЕМА ТВОРУ

Мета: ознайомити учнів із біографією М. О. Булгакова, її українськими сторінками, проаналізувати сюжет і оповідну систему твору; розвивати аналітичне та критичне мислення, уміння працювати в групі та в парі, створювати проект; прищеплювати інтерес до особистості та творчості Булгакова.

Компетентності, що формуються: предметні — уміння розповідати про життя і творчість М.О. Булгакова, зміст повісті «Собаче серце», називати етапи розвитку сюжету твору, характеризувати оповідну систему повісті; ключові — інформаційно-цифрова компетентність (уміння діяти за алгоритмом; уміння використовувати інтернет-ресурси для отримання нових знань), спілкування державною мовою (уміння тлумачити поняття, висловлювати думки, почуття, погляди).

Обладнання: повний текст повісті М.О. Булгакова «Собаче серце», матеріали для презентації повідомлення (проекту) учнів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу та первинного закріплення знань, умінь, навичок.

Перебіг уроку

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель ознайомлює учнів із результатами контрольної роботи, вказує на типові помилки, зачитує найкращі роботи.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

ІІІ.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ УРОКУ,ФОРМУЛЮВАННЯ РАЗОМ З УЧНЯМИ МЕТИ УРОКУ

IV.СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомлення учнів

Група біографів презентує розповідь (або проект) про біографію М. О. Булгакова, зв'язок письменника з Україною. Клас складає хронологічну таблицю «Життя М. 0. Булгакова».

Слово вчителя

ПЛАН

1. Літературні джерела повісті М.О. Булгакова «Собаче серце».

2. Основні персонажі та події твору.

3. Походження назви повісті.

Гра «Хто? Як? Чому?» (робота в групах)

Складіть 5 питань за змістом твору М.О. Булгакова «Собаче серце». Перша група складає питання, що починаються словом хто, друга група — словом як (або словами яким чином), третя група — словом чому.

Групи перевіряють знання тексту твору за допомогою складених у класі питань.

Бесіда

1. Що вас вразило під час читання повісті? Із яким почуттям ви закінчили її читати?

2. Поміркуйте, чому повість має підзаголовок «Жахлива історія ».

3. Простежте, від чийого імені ведеться оповідь у різних частинах повісті.

4. Для чого, на вашу думку, Булгаков застосував прийом зміни оповідача?

Словесне малювання

1. Опишіть день Пилипа Пилиповича до зустрічі з Шариком. Що вам імпонує в його поведінці, а з чим ви не згодні?

2. Словесно намалюйте дві ілюстрації: «Шарик і професор Преображенський» та «Шариков і професор Преображенський».

Виконання завдання (робота в парах)

Виділіть у повісті елементи сюжету: експозицію, зав’язку, розвиток дії і т. д. Запишіть їх.

Пара учнів  представляє  результати  роботи,  клас корегує відповідь.

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ

Бесіда

1. У який період жив і писав Михайло Булгаков?

2. Твори яких жанрів створив письменник?

3. Якими були відносини письменника з офіційною владою?

4. Що пов’язувало Булгакова з Україною? Творчістю кого зі співвітчизників він захоплювався?

5. Коли було створено та опубліковано повість «Собаче серце»?

6. Із яким твором ця повість близька за сюжетом?

VI.ОГОЛОШЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Написати твір-мініатюру на тему «Чому експеримент професора Преображенського зазнав невдачі?»

УРОК №55

ТЕМА: ПОВІСТЬ  М.О. БУЛГАКОВА «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»  ЯК МЕТАФОРА СОЦІАЛЬНИХ  ЕКСПЕРИМЕНТІВ  РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ

Мета: проаналізувати з учнями проблематику твору М.О. Булгакова, розкрити мотиви та наслідки вчинків героїв, обговорити актуальність питань, поставлених у творі; розвивати критичне мислення, вміння формулювати та обстоювати власну думку; прищеплювати розуміння небезпеки втручання в природні процеси, необхідності відповідати за свої вчинки.

Компетентності, що формуються: предметні — уміння виявляти проблеми повісті, розкривати їхній зв'язок із проблемами суспільства, існування людини, її морального вибору, формулювати та обґрунтовувати власну думку щодо проблем твору; ключові — спілкування державною мовою (уміння тлумачити поняття, висловлювати думки, почуття, погляди), математична компетентність (уміння чітко формулювати визначення; уміння перетворювати інформацію з однієї форми в іншу (складати таблицю)), уміння вчитися впродовж життя (уміння читати, використовуючи різні види читання (вибіркове, пошукове)), обізнаність та самовираження у сфері культури (уміння використовувати українську мову як державну для духовного й культурного самовияву; створювати тексти, висловлюючи власні ідеї, спираючись на досвід і почуття та використовуючи відповідні зображально-виражальні засоби).

Обладнання: повний текст повісті М.О. Булгакова «Собаче серце».

Тип уроку: урок застосування знань, умінь, навичок.

Перебіг уроку

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Сучасники Булгакова сприймали повість «Собаче серце» як гостру політичну сатиру, а сучасні літературознавці розглядають твір як прозору метафору соціальних експериментів революційної доби. Вожді революції 1917 року ставилися до неї як до глобального експерименту з побудови соціалізму в окремо взятій країні (а згодом, як вони очікували, й в усьому світі). За допомогою цього експерименту вони прагнули переформувати людину, пробудити соціальну свідомість у представників робітничого класу. Тобто революціонери мислили себе як творці нового типу людей.

Подібний експеримент здійснює і професор Преображенський у Булгакова, але він намагається змінити природу, перетворивши тварину на людину. На уроці ми простежимо, як письменник змальовує хід цього експерименту, дамо оцінку вчинку Преображенського, спробуємо встановити причину невдачі професора.

ІІІ.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ УРОКУ,

ФОРМУЛЮВАННЯ РАЗОМ З УЧНЯМИ МЕТИ УРОКУ

IV.СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда

1. Розкажіть про життя професора Преображенського.

2. З якою метою професор підібрав безпритульного пса?

3. У чому суть експерименту професора Преображенського?

4. Яким автор показав професора в сцені підготовки до операції?

5. Яким ми бачимо перед операцією Шарика?

Виконання завдань

1. Складіть таблицю за текстом повісті, відобразивши в ній фізіологічні зміни та розвиток людських рис у Шарика.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТА РОЗВИТОК ЛЮДСЬКИХ РИС У ШАРИКА

2. Проаналізуйте отриману таблицю. У якому напрямі відбувається розумовий і моральний розвиток колишнього пса?

Проблемні питання

1. Повість Булгакова сповнена християнських алюзій (тобто натяків). По-перше, прізвище професора Преображенського — натяк на християнське свято Преображення Господнього. Операцію професор робить 23 грудня, а запис про зникнення хвоста і перше слово істоти в щоденнику спостережень Борменталя датований 6 січня. Таким чином, весь процес перетворення собаки на людину охоплює період з 24 грудня до 6 січня — від католицького до православного Святвечора. Нова людина Шариков з’являється в ніч із 6-го на 7-ме січня — у православне Різдво. Яку роль ці алюзії відіграють у творі? Чи, можливо, це просто випадковий збіг?

2. Якими методами професор Преображенський намагається виховувати Шарикова? Який результат такого виховання?

3. Виразно прочитайте суперечку Преображенського і Шарикова про те, чи мав професор робити операцію (глава VI). Як ви вважаєте, на чиєму боці правда? Чому ви так думаєте?

4. Чи згодні ви зі словами професора про те, що штучно створювати людей, навіть дуже розумних, немає сенсу? Поясніть свою позицію.

5. Якого висновку дійшов професор Преображенський щодо свого експерименту?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ

Перевірка домашнього завдання

Декілька учнів зачитують твори-мініатюри «Чому експеримент професора Преображенського зазнав невдачі?». Учні обговорюють висловлені у творах аргументи, доходять спільного висновку.

Проблемні питання

1. Над чим вас змусила замислитись повість «Собаче серце»?

2. У чому актуальність попереджень М.О. Булгакова? Чи можна пов’язати зміст повісті з сучасною проблемою клонування? Обґрунтуйте свою відповідь.

3. У яких випадках можна виправдати штучне створення людей, втручання в природні процеси? Чи такі експерименти взагалі не мають виправдання? Аргументуйте свою позицію.

VI. ОГОЛОШЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

У мережі Інтернет подивитися уривок фільму (або всю стрічку) «Собаче серце» (СРСР, реж. В. В. Бортко, 1988). Написати рецензію на фільм.

УРОК №56

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ  КОНФЛІКТУ  ПОВІСТІ  М.О. БУЛГАКОВА «СОБАЧЕ СЕРЦЕ».  ДИНАМІКА ОБРАЗУ ШАРИКОВА У ТВОРІ

Мета: розглянути з учнями конфлікт повісті «Собаче серце», визначити його учасників, простежити за розвитком образу Шарикова, обговорити зміст назви твору; розвивати аналітичне та критичне мислення, вміння узагальнювати, формулювати та аргументувати власну позицію, коректно вести дискусію; виховувати людяність, повагу до моральних цінностей.

Компетентності, що формуються: предметні — уміння презентувати рецензію на твір кіномистецтва, розкривати особливості конфлікту повісті М.О. Булгакова, характеризувати образ головного героя твору; ключові— спілкування державною мовою (уміння тлумачити поняття, висловлювати думки, почуття, погляди), математична компетентність (уміння перетворювати інформацію з однієї форми в іншу (складати таблицю, схему)), уміння вчитися впродовж життя (уміння читати, використовуючи різні види читання (вибіркове, пошукове)), обізнаність та самовираження у сфері культури (уміння використовувати українську мову як державну для духовного й культурного самовияву; уміння створювати тексти, висловлюючи власні ідеї, спираючись на досвід і почуття та використовуючи відповідні зображально-виражальні засоби), ініціативність і підприємливість (уміння презентувати власні ідеї чітко і грамотно, використовуючи доцільні мовні засоби).

Обладнання: повний текст повісті М. О. Булгакова «Собаче серце».

Тип уроку: урок застосування знань, умінь, навичок.

Перебіг уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Учні презентують рецензії на фільм «Собаче серце».

Клас обирає серед них найкращі.

ІІІ.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Повість Булгакова не тільки поставила перед читачем суспільно-політичні та морально-етичні питання, про які ми говорили на минулому уроці. У творі автор відобразив також характерний для свого часу соціальний конфлікт — протистояння натовпу, масової свідомості й інтелекту, культури. Як саме розвивається цей конфлікт, яку роль у ньому відіграють герой із собачим серцем і другорядний персонаж Швондер? Сьогодні ми дамо відповіді на ці питання.

IV.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ УРОКУ, ФОРМУЛЮВАННЯ РАЗОМ З УЧНЯМИ МЕТИ УРОКУ

V.СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда

1. Хто з героїв повісті бере активну участь у соціальному конфлікті? Хто представляє інтелігенцію, а хто — пролетаріат?

2. Знайдіть у тексті твору та виразно прочитайте монологи професора Преображенського, в яких він висловлює свої погляди на сучасну дійсність.

3. Як ви розумієте слова професора «розруха сидить не в клозетах, а в головах»?

4. Чому професор пов’язує хоровий спів домкому і замерзання труб у вбиральні?

5. Зробіть висновки: якої громадської та етичної позиції дотримується професор Преображенський? Як він ставиться до нових звичаїв у країні?

6. Знайдіть і процитуйте епізоди твору, в яких між професором і Шариковим виникають ідейні суперечки. Про що сперечаються герої?

7. Чи можна визначити авторську позицію у творі? Якщо так, то на чиєму боці автор?

8. Як вирішується конфлікт між професором і Швондером, професором і Шариковим?

9. У творі конфлікт вичерпано: протистояння зі Швондером припиняється після дзвінка вченого високопосадовцеві Петру Олександровичу, з Шариковим — після перетворення Поліграфа на Шарика. А як, на вашу думку, можна подолати конфлікт між двома ідеологічними системами в реальному житті?

Виконання завдання

За результатами обговорення заповніть таблицю «Соціальний конфлікт у повісті «Собаче серце».

СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ У ПОВІСТІ «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»

Бесіда

1. Які негативні риси втілює образ Шарикова? Чим зумовлене їх формування?

2. Як герой поводиться з професором та його асистентом, прислугою, зі своєю «нареченою»?

3. Образ героя поданий у розвитку. Простежте, як саме він розвивається. Свої спостереження відобразіть у схемі «Динаміка розвитку образу Шарикова».

4. Яку роль у формуванні поглядів Шарикова зіграв Швондер?

5. Як сприймають героя професор Преображенський та доктор Борменталь? Чи різняться їхні погляди на Шарикова?

6. Дослідники стверджують, що у творі існує система двійників. Про Швондера говорять як про двійника і Шарикова, і Преображенського. Як ви вважаєте, чому? (Швондер справив великий вплив на формування поглядів Шарикова, той фактично озвучує його думки та ідеї. Швондер і Преображенський є двійниками, тому що обидва створюють «нову людину»: професор створив Шарикова як людський організм, Швондер зробив з нього «пролетаря».)

7. Прокоментуйте слова американського вченого Карла Проффера: «Перша назва “Собаче щастя” значно більше підходить за змістом, адже у Шарикова немає собачого серця». Чи погоджуєтеся ви з цією думкою?

8. У чому ви вбачаєте зміст назви «Собаче серце»? (У назву повісті вкладено подвійний зміст. З одного боку, собаче серце — це внутрішня сутність «недолюдини» Шарикова. З іншого, собаче серце Шарика виявляється добрішим і «людянішим» за внутрішню сутність Чугункіна-Шарикова.)

VI.ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК

Вільна дискусія

Учні беруть участь у дискусії, обговорюючи запитання.

Деякі читачі сприймають повість Булгакова як образливу для простих людей, робітників. Наприклад, в одному з інтернет-дописів висловлено думку, що автор виводить два типи людей: «преображенських» і «шарикових». Перші — еліта, інтелект і совість нації, чиє призначення — панувати й керувати. Другі — неповноцінні особистості, які мають обслуговувати «преображенських» і слухатися їх в усьому. Чи справді твір утверджує таку ідею? Поясніть, чому ви так вважаєте.

VII.ОГОЛОШЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Нові тенденції у драматургії кінця ХІХ-початку ХХ століття»

Генрік Ібсен. «Ляльковий дім»

Тести

1. Країна, де відчули народження «нової драми» в «новому театрі»-це:

А) Данія; Б) Норвегія; В) Фінляндія.

2. Генрік Ібсен походить із сім’ї :

А) купця; Б) бібліотекаря; В) друкаря.

3. З 15 років почав працювати, зокрема:

А) учнем аптекаря; Б) учнем редактора газети; В) учнем поштаря.

4. У першому норвезькому драматичному театрі Г.Ібсен працював:

А) режисером; Б) режисером, директором; В) режисером, директором, бухгалтером.

5. Після одержання письменницької пенсії Г.Ібсен проживає у:

А) Франції; Б) Німеччині; В) Англії.

6. Г.Ібсен не є автором творів:

А) «Пер Гюнт», «Бранд»; Б) «Примари», «Богатирський курган»; В) «Гамлет», «Кромвель».

7. Г. Ібсен – майстер драми:

А) соціально-психологічної; Б) пригодницько -детективної; В) історично-політичної.

8. Своєрідність аналітичної драми в тому, що в ній:

А) аналізуються події теперішнього часу; Б) розслідуються таємниці минулого героїв; В) дається конкретна оцінка вчинкам героїв.

9. Терміни «ібсенізм» або «нова драма» були синонімами терміна:

А) аналітична драма; Б) соціально-психологічна драма; В) драма-передбачення.

10. Доповнити слова Г.Ібсена стосовно проблем п’єси «Ляльковий дім»: «Існують два види ____ , дві ____: одна для чоловіка, й зовсім інша для жінки.»:

А) злочину, поведінки; Б) моралі, совісті; В) обов’язку, норми.

11. Прототипом Нори в п’єсі є знайома Г.Ібсенові :

А) танцівниця; Б) письменниця; В) музикант.

12. Зовнішню та внутрішню дію в «новій драмі» об’єднує:

А) художня деталь; Б) монологи героїв; В) підтекст.

Поурочні плани (за новою програмою)

М.В. Гоголя "Ревізор"

Повітове місто і його мешканці в комедії «Ревізор»

I. Історія створення комедії «Ревізор».

П'єса написана в 1836 році і в травні того ж року поставлена на сцені. Сам автор скаржився на мізерність репертуару сучасного йому театру, на засилля мелодрами і водевілю на сцені, називав ці жанри «заїжджими гостями», нарікав на відсутність справжнього російського комедійного репертуару. «Ревізор» і був тією п'єсою, яка хоч почасти заповнювала цей вакуум. На сцену були виведені «російські характери», висміяні «наші крутії».

ІІ. Сюжет комедії «Ревізор».

Ідею «Ревізора» підказав Гоголю Пушкін. В ній драматург розкрив вади і недоліки чиновницького світу. В якесь повітове містечко приїжджає Хлестаков, якого всі прийняли за ревізора, надають йому всілякі почесті.

1. Повітове місто і його мешканці.

Гоголівське місто живе небачено напруженим життям. Воно схвильоване незвичайною подією. Ця подія - очікування, прийом і проводи ревізора.

а) Городничий Сквознік-Дмухановський.

Кар'єрист, хабарник, казнокрад. Свого становища він досяг ретельністю і старанністю; вибився з низів. Посаду городничого використовує для особистого збагачення, щоб обкрадати скарбницю і мешканців міста.

б) Суддя Ляпкіних-Тяпкін.

Такий же хабарник, але хабарі бере прудкими щенятами. В судових справах зовсім не розуміється. Прочитавши п'ять або шість книг, уявив себе вільнодумцем. В суді у нього бруд і запустіння, однак суддю більше хвилює охота, ніж юриспруденція.

в) Суниця - попечитель богоугодних закладів.

«Людина товста, але шахрай тонкий». Хворими абсолютно не займається, обкрадає їх. Разом з лікарем-німцем Християном Івановичем, який ні слова не знає по-російськи, проводить лікування «ближче до натури», тобто без ліків.

г) Поштмейстер Шпекін.

Основне його заняття - роздрук і читання чужих листів. «Це так цікаво», - безцеремонно заявляє він.

д) Доглядач училищ Лука Лукич Хлопов.

Втілення цілковитої нікчеми, боязкості і смиренності; тремтить перед одним ім'ям начальства.

е) Бобчинський і Добчинський.

Дрібні поміщики - нероби і пліткарі. Зайняті тим, що бігають по місту і розносять плітки.

III. Комедія Гоголя «Ревізор» - сатира на чиновницьку Росію.

У своїй комедії Гоголь не тільки розкрив вади і недоліки одного міста, але і викрив всю наскрізь прогнилу систему миколаївської Росії, показавши цілу галерею чиновників - шахраїв, казнокрадів, злодіїв. Ці шість чиновників повітового міста представляють в мініатюрі весь державно-бюрократичний апарат.

Іван Олександрович Хлестаков і його слуга Осип

I. Комедія М. В. Гоголя «Ревізор» - широка картина чиновницької Росії.

II. Хлестаков - яскравий образ комедії, геніальне відкриття Гоголя.

Нікчемна людина. Навіть порожні люди називають його пустим. Він - справжній символ епохи, душа чиновного миколаївського лакейства.

1. Іван Олександрович Хлестаков - дрібний петербурзький чиновник.

Молода людина, років двадцяти трьох, тоненький, худенький, «без царя в голові», безтурботний і легковажний.

2. Хлестаков - франт і чепурун.

Батько вчить його пристойно, але він розтратив "батюшкіні" гроші, щоб заповнити свою порожнечу і дрібне марнославство.

3. Прагнення похизуватися, пустити пил в очі - головна якість Хлестакова.

Він так натхненно змальовує своє чиновницьке становище в Петербурзі, що навіть сам починає вірити в них, зображує суворого начальника, хоча до кінця не розуміє, за кого його прийняли в цьому повітовому містечку.

4. Внутрішня нікчемність героя.

Він повна нікчемність і по розуму, і по положенню, і по характеру.

5. Осип - слуга Хлестакова - герой лакейською породи.

Він грубіян по натурі, до свого пана, Хлестакова, ставиться з презирством, "покровительственно".

6. Практичний розум Осипа.

Людина він немолодий, грунтовний, більш розумний, ніж його пан, небагатослівний. Не будь поруч Осипа, Хлестакову навряд чи вдалося б уникнути великої біди: його дуже скоро вивели б на чисту воду, але завдяки розважливості Осипа Хлестаков спокійно їде, прихопивши з собою чималу суму грошей.

III. «Ревізор» - комедія великою соціальною гостроти.

Хто ж створив «ревізора» Хлестакова? Нечиста совість чиновників. А розвінчав його, як і всіх інших осіб п'єси, сміх - головний герой комедії.

Чи живі гоголівські чиновники?

I. Зображення в комедії «Ревізор» широкої картини чиновницько-бюрократичного правління в Росії.

За словами В. Бєлінського, чиновництво - це «корпорація різних службових злодіїв і грабіжників».

II. Комедія «Ревізор» набуває чинності історичного документа.

У своїй п'єсі Гоголь з величезною викривальною силою розкрив суспільні вади Росії того часу - хабарництво, казнокрадство, хабарництво, дуже поширені серед урядовців царської Росії.

1. Оцінка комедії М. В. Гоголем.

Свою комедію драматург оцінював як твір, «вимислом з метою справити добрий вплив на суспільство».

2. Анатомія чиновництва в комедії Гоголя.

Типовість образів: кар'єрист і хабарник Городничий, донощик і шахрай Суниця, Хлестаков, що живе за чужий рахунок і ін.

3. Чиновники в наш час.

З часів Гоголя цей прошарок суспільства в основних своїх негативних рисах мало змінилася.

4. Повторення «ситуації ревізора» в наш час.

Життя, на жаль, показало, що чиновники, яких М. В. Гоголь намагався вивести на чисту воду, до цих пір живі і цілком благополучні. Процвітають в нашому суспільстві городничі (тепер мери), судді, подібні Ляпкіну-Тяпкіну, працівники соціальних служб, які піклуються про убогих не краще, ніж гоголівський Суниця. І що особливо сумно, немає такого ревізора, якого не можна було б купити, як це робили городничий Сквознік-Дмухановськіи і його підлеглі.

III. Актуальність комедії «Ревізор» в наш час.

Після багатьох років комедія Гоголя «Ревізор» і сьогодні залишається актуальною і сучасною. Сміючись над негативними явищами життя, великий сатирик змушує нас замислитися над ними, зрозуміти, яке зло суспільству вони приносять, і постаратися позбавитися від них.

Над чим сміється Гоголь у своїй комедії «Ревізор»?

I. «Якщо вже сміятися, так вже краще сміятися сильно і над тим, що дійсно гідно осміяння загального» (М. Гоголь).

Автор комедії говорив, що в «Ревізорі» він зважився зібрати в одну купу все погане, що було в Росії.

1. Прийом гротеску.

Драматург в п'єсі вміло використовує прийом гротеску, за допомогою якого він неначе створює нову реальність. Дія комедії побудована на тому, що одну особу приймають за іншу, в результаті чого оголилися всі недоліки і пороки чиновництва не тільки одного містечка, але і цілої Росії .

2. Зав'язка комедії.

Зав'язка дії - звістка про ревізора, який, можливо, приїде інкогніто. Перевірений городничий, який пережив на своєму віку чимало ревізій, спантеличений: справи в місті йдуть з рук геть погано. На вулицях бруд, арештантам в'язниці не давали їжі, була висічена унтер-офіцерська дружина. І винні в цьому чиновники, які погано керують містом.

3. «Батьки міста» - чиновники повітового містечка.

Городничий і чиновники, що представляють різні міністерства: суд, просвітництво, пошту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення. Всі вони - дармоїди, ледарі і шахраї, які сенс свого життя бачать у набиванні кишень і обмані. В їх підвідомчих установах - бруд і запустіння , але вони печуться про те, щоб все виглядало пристойно.

4. Спілкування городян з «ревізором».

Перед ним всі благоговіли і схилялися. Йому підносили хабара, писали скарги, давали важливі доручення, хоча насправді Хлестаков ніякої чиновницької посади не обіймав.

5. «Говорящі» прізвища комедії.

Сквознік-Дмухановський, Ляпкін-Тяпкін, Держиморда, Свистунов, Хлестаков, Хлопов. Всі вони відображають сутність персонажів комедії.

6. «Чого смієтеся? Над собою смієтеся».

Знамениті слова городничого мають символічне значення. Це як би ляпас всім чиновникам, які прийняли заїжджого пройдисвіта за важливого петербурзького чиновника.

II. Сміх - головний герой комедії.

Сміх - велике діло. Гоголь писав: «Нічого більше не боїться людина так, як сміху. Він не забирає ні життя, ні маєтку у винного; але він йому сили пов'язує, і, боячись сміху, людина втримається від того, від чого б не втримала його ніяка сила».

12. Принцип зв’язку творiв у Людськiй комедiї “ отримав назву:

а) колаж;

б) архiтектонiка;

в) фабула;

г) технiка перехiдних персонажiв

Літературний диктант

Інструктаж до застосування :

за кожну правильну відповідь учні отримують по 0,5 бала

 1.Чому Дервіль став близьким другом віконтеси де Гранльє? (Допоміг їй повернути маєтки)

2.Завдяки чому Дервіль потоваришував із Гобсеком? (Сусідству й розсудливій поведінці)

3. До кого Гобсек вирішив з’явитися «як месник, як муки сумління»? (До графині)

4. Яку суму податків сплачує мільйонер Гобсек і пишається цим? (7 франків)

5.Чому Гобсек любив бруднити килими в багатих будинках? (Щоб дати відчути пазурі Неминучості)

6. Що Дервіль позичав у Гобсека і для чого? (Гроші на купівлю адвокатської контори)

7. Хто є дружиною Дервіля? (Фанні Мальво)

8. Яку справу доручив граф де ресто Гобсекові та Дервілю? (Передати його майно синові)

9. Що вразило Дервіля в помешканні Гобсека? (Багатства, що гнили)

10. Кому заповів багатства Гобсек? (Дочці своєї небоги)

11.Про що думав в останні години Гобсек, що радив Дервілеві? (Як і де вигідніше продати товари, що були в його домі)

12. Чому віконтеса де Гральє віддавала перевагу під час обрання нареченого для Камілли? (Честі, багатству та родовитості)

Джонатан Свіфт

   Джонатан Свіфт - англійський сатирик, церковний діяч, публіцист. Народився 30 листопада 1667 р. в Дубліні в англійській сім'ї. Батько Свіфта не дожив до народження сина і вихованням Джонатана займався його дядько, Годуїн Свіфт. Свіфт отримав кращу з доступних в Ірландії того часу освіту – спочатку в школі графства Килкенні, потім в дублінському Трініті-коледжі, де був удостоєний ступеня бакалавра мистецтв в 1686 р. Вибух насильства, охопившого Ірландію в 1689 р., змусив Свіфта шукати притулку в Англії. До кінця того ж року Свіфт став секретарем сера Уїльяма Темпла, відставного дипломата і літератора, що жив в Мур-Прку в графстві Суррей. Свіфт залишався на цій посаді до смерті сера Уїльяма в січні 1699 р. Під час одного зі своїх від'їздів з Мур-Парка в 1695 р., Свіфт був рукопокладений в священики Англіканської церкви і весь наступний рік служив в Кілруті на півночі Ірландії. До кінця цього періоду життя Свіфт практично закінчив один зі своїх знаменитих сатиричних творів «Казку бочки» (1704 р.).

   Дж. Свіфт був розумною, освіченою лю­диною свого часу, мав приємну зовнішність. Сучасник письменника так змалював його: «Надзвичайна енер­гія світиться в кожній рисі його правильного, краси­вого обличчя. Вигин губ, кривизна ліній, що окреслю­ють підборіддя та ніздрі, проведені різко… Проникли­ві голубі очі, що дивляться з-під густих брів… Трохи підняті догори куточки рота — ознака тонкого гумо­ру, живої дотепності, але в обличчі немає й сліду су­покою». Доля наче гралась з ним: то  обдаровувала, то не виправдувала сподівань. Він втратив рідного батька ще не народившись, але завдяки багатому родичеві здобув гарну освіту. Завдяки таланту і гострому розуму Свіфт став одним з найкращих сатириків-памфлетистів Англії і своїм пером навіть впливав на державну політику. Але потім став політичним вигнанцем і опинився в Ірландії. Проте народ Ірландії ставився до Свіфта з величезною пошаною і вважав своїм захисником. Саме там, в Ірландії, Свіфт написав роман, який увічнив його ім’я, — «Мандри  Гуллівера»  

Звичний до розваг читач очікував прочитати чергове творіння про морські пригоди, адже їх так багато було видано саме в той період великих географічних відкриттів. І , справді, книга з тогочасною літературною модою так і рясніла різними географічними подробицями, морськими термінами та кількісними подробицями. Схожим був і сюжет: мореплавець дивом рятується після загибелі корабля  на невідомій землі. На цьому схожість закінчується. Твір Джонатана Свіфта є тільки пародією на морські романи.

Словникова робота.

 Пародія - це твір мистецтва, що має на меті створення у читача (глядача, слухача) комічного ефекту за рахунок навмисного повторення унікальних рис іншого, зазвичай широко відомого, твори в спеціально зміненій формі. Говорячи інакше, пародія - це "твір-насмішка" за мотивами вже існуючого відомого твору. Пародії можуть створюватися у різних жанрах і напрямках мистецтва, у тому числі літературі (в прозі та поезії), музики, кіно, естрадному мистецтві та інших.

«Мандри Гуллівера»

Аналіз роману

Повна назва книги: «Мандри до деяких віддалених країн світу в чотирьох частинах: Твір Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів» (англ. Travels into Several Remote Nations of the World, in Four Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, and then a Captain of several Ships).

 Рік написання: Перше видання вийшло в 1726–1727 роках у Лондоні. Книга стала класикою етично-політичної сатири, хоча особливо широкою популярністю користуються її скорочені переробки (та екранізації) для дітей.

 Спочатку Свіфт вирішив написати пародію на пригодницький роман. Це були дуже розповсюджені книги у Англії початку 18 ст., часто бездарні, але були і дуже хороші.

       Тобто, спочатку Свіфт не ставив перед собою значних цілей. Але по мірі написання він зрозумів, які сатиричні можливості таїть у собі така форма. Роман стає політичною сатирою.

КОМПОЗИЦІЯ  РОМАНУ «МАНДРИ  ГУЛЛІВЕРА»

 Роман розділено на чотири частини , в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм роману є Лемюель Гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів.

·         «Подорож до ліліпутів».

·        «Подорож до велетнів ».

·        «Подорож на літаючому острові ».

·        «Подорож до країни розумних коней»

 Всі чотири частини націлені на дослідження суспільства, образу Держави, взаємовідносин людини і держави.

Перша частина роману описує відвідини Гуллівера Ліліпутії. Сама назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі ліліпути зустрічають Гуллівера досить привітно. Йому дають ім'я Чоловік Гора, надають житло, забезпечують їжею - що особливо важко - адже його раціон рівний раціону 728 ліліпутів.

З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, дає йому безліч почестей. Одного дня Гуллівера нагородили навіть титулом нардаку, вищим титулом в державі. Це відбувається після того, як Гуллівер пішки притягує через протоку весь флот ворожої держави Блефуску.

Поступово Гуллівер все детальніше знайомиться з життям Ліліпутії і взнає, що в цій країні існують дві партії - Тремексени і Слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прибічниками низьких каблуків, а інші - прибічники високих. На основі цього між ними виникають жорстокі спори.

Ще банальніше - причина війни між Ліліпутією і Блефуску: вона полягає в питанні про те, з якого боку розбивати яйця - з гострого або тупого кінця.
В результаті Гуллівер втікає з Ліліпутії на Блефуську, звідки на спеціально побудованому ним човну відпливає і зустрічає купецьке судно.

Він повертається до Англії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром поширюються повсюди.

Проблеми роману «Мандри Гуллівера»:

·        — відносини влади і народу;

·        державний устрій;

·        боротьба політичних партій;

·        яким повинен бути правитель;

·        загарбницькі війни і претензії на світове панування;

·        про виховання дітей;

·        про моральне і духовне життя суспільства

Показуючи вади суспільства,  Дж. Свіфт  переслідував мету — змусити людей замислитися над собою, своїми вчинками, почуттями, характером.

Сатира в романі

Роман має риси сатиричного. Сатира письменника спрямована проти англійської монархії, можновладців, несправедливих законів, проти політиків, які мріють лише про високі посади, владу, яким байдуже, що діється за мурами їхніх замків і огорожами палаців.

Автор вважав,що його твір має «відчутно вдосконалити суспільство» і використовує найгострішу зброю, яка має викорінити людські недоліки-сатиру.

Словникова робота.

Сатира -художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим висміюванням. Мета сатири-піддати гострій критиці то осуду негативні явища, осміяти їх і цим показати їх ницість та мізерність. Сучасники Свіфта легко упізнавали в героях роману відомих політиків, бачили в сатирично-загостреному вигляді ситуацію у власній країні. Отже, незважаючи на вигаданий, фантастичний сюжет, роман показував людям вади їхнього життя. А оскільки картина, цього життя змальована пародійно, сатирично, то людям хотілося виправити його, щось змінювати на краще. Власне, в цьому й полягає роль сатири.

 Крок за кроком Гуллівер поступово здає свої позиції , спочатку це відбувається з фізіологічних причин -  йому боляче і так хочеться їсти, потім з вдячності - щоб його прогодувати, ці маленькі люди прикладають скільки зусиль, видають нові закони, обкладають населення податком,  а потім через  привезене або вроджене раболіпство перед імператором та владою. Він проходить шлях від вільної людини, що єдина дивом врятувалась від загибелі у  бурхливому морі, до посадженого на ланцюг вірного слухняного пса малесенького імператора ліліпутів , який покірно виконує ганебний наказ битись проти блефусканців. Він пишається титулом нардака, відчуває вдячність за прихильність імператора,адже  сам  імператор проявляє до нього увагу,виділяє його серед інших, відзначає його заслуги.

Гуллівер  незаслужено поважає імператора. Приписує йому чесноти, яких той не мав,раболіпствує перед ним, повзає на колінах, служить як вірний пес.

-Як таке самоприниження  характеризує Гуллівера? (Він - невільна людина, сам винний, що до нього так ставляться).

-І як ви думаєте, чому автор назвав свого героя, хоч і устами ліліпутів, Людина-Гора?( Автор сміється з нього: гора, а плазує навколішки).

Коли Гуллівєр потрапив до Ліліпутії, він одразу ж капітулював: не чинив опору, намагався порозумітися, схиляв голову перед імператором. Він навіть допомагав ліліпутам у військових діях — привів до них флот острова Блефуску. Але влада не буває справедливою. Гуллівера звинувачують у зраді і виносять жорстокий вирок: осліпити Людину-Гору. До того ж лицемірно називають цей вирок гуманним.На щастя, друг попередив Гуллівера, і йому вдалося втекти. Письменник зауважує, що людина не має підкорюватися середовищу, інакше вона перетворюється на духовного ліліпута.

 Отже, сатира Свіфта стосується самого Гуллівера, як представника людства. Назвавши його «горою», з однієї сторони, він виділив його серед маленьких ліліпутів, а з іншого боку тут звучить глибока свіфтівська іронія: гора плазує на колінах, стає навколішки, лягає, щоб поцілувати руку імператора та імператриці. Гуманісти епохи Відродження звеличували велич людини,  її значущість у цьому світі незалежно від соціального статусу. Поважали людину за її прагнення до свободи в усіх сферах життя. Виходить, помилились? Адже в маленькому імператорі Гуллівер вбачає велич, хоч він всього на ніготь більший від своїх підданих,а його прояв самозвеличення у власному наказі не викликав  у нього навіть сміху. Та сміється читач.

Словникова робота.

Алегорія - (грецьк. allegoria, від alios — інший і agoreuo — говорю — інакомовлення) — спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.

Ліліпути живуть таким же нікчемним та зіпсованим життям, яким живе англійське суспільство. І щоб йому щось змінити у суспільному житті, потрібно піднятись з колін. Будь – які перетворення в державі, закони та реформи не змінять нічого в державі, поки народ не підніметься з колін, бо на колінах свободу не вибореш. За свободу потрібно боротись. Про це мріяв геніальний сатирик, суспільний діяч, політик та настоятель собору Джонатан Свіфт.

 «Алегоричні образи роману Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера».